З початку повномасштабного вторгнення сотні тисяч людей були вимушені покинути свої домівки та звичний устрій життя. Ще сотні тисяч на евакуацію не наважувались, сподіваючись, що лінія фронту не дійде до їхніх домівок. Але реальність так, що вже сьогодні від зони бойових дій до деяких населених пунктів Покровського району лишаються лічені кілометри. І єдиний вихід, аби врятувати своє життя та життя своїх близьких – евакуація. 

Новогродівка, Гродівка, Селидове, Мирноград – ці населені пункти страждають від рук окупантів щодня. Саме тому в них було введено примусову евакуацію родин із дітьми. Це рішення було прийнято 5 серпня, і на той момент з громад потрібно було вивезти близько 4 тисяч дітей. 

Дуже часто люди не наважуються на евакуацію через те, що не знають, що на них очікує далі, в яких умовах вони проживатимуть, чи будуть отримувати допомогу. Саме тому знімальна група телебачення «КАПРІ» вирушила разом із 16 мешканцями Донеччини у Решетилівку, Полтавської області, аби показати, куди вивозять тих, хто покидає рідні домівки через війну. 

«Ми приїхали з Покровського району, з селища Новоекономічне. Дуже страшно було, ніби на пороховій бочці, були прильоти, ми як раз поряд були. Була б я одна – може й залишилась вдома, але в мене діти, тому треба було рятуватись. Взагалі в мене 5 дітей, але одна донька на початку війни виїхала в Данію із дітьми, другий син в Дніпрі працює, а троє зі мною. Нам обіцяють гарний шелтер, після капітального ремонту. Думаю, все буде добре», – каже мешканка Новоекономічного.

Мешканка Новогродівки, пані Юлія Валентинівна, евакуювалась разом із двома неповнолітніми унуками. Каже, с початку виїжджати не хотіла, але через введення примусової евакуації дітей, прийняли рішення переїжджати.

«В мене немає слів. Дуже гарно. Ми взагалі очікували невеличку хатинку, аби просто жити, а тут справжній палац. Я просто шокована», – розповідає Юлія Валентинівна. 

Онуку пані Юлії Кирилу 13 років. Хлопець каже, залишатись у рідному місті було дуже страшно й він дуже радий, що вони із сім'єю змогли виїхати. 

«Спочатку було тихо, майже не було чутно, як стріляють. А зараз вже дуже гучно й навіть ночами декілька раз в місто прилітало. Почали евакуацію ми у Покровську. Квартира дуже гарна, мені подобається», – ділиться Кирило.


З собою із рідної Новогродівки хлопець та його родина забрали й своє кошеня Алісу. Звірятко дуже швидко адаптувалось до нових умов й вже активно грається з усіма охочими. 

Більше історій про евакуйованих мешканців Донеччини – в сюжеті телебачення «КАПРІ».