Історія підприємства – це не лише статистика, а й долі людей, які присвятили йому життя. Колишня кравчиня Людмила Усаткіна прийшла працювати в шахтоуправління “Покровське” всього через пів року після його запуску. Вона починала телефоністкою і стала свідком усіх етапів розвитку зв’язку на підприємстві – від сигнальних телефонів до мобільного зв’язку. Про це повідомили у "Метінвест Покровськвугілля".
Пані Людмила згадує, що робота була непростою. Коли керівник піднімав слухавку, у телефоністки загорялася лампочка, і потрібно було миттєво відповісти. Іноді одночасно спалахували одразу десять лампочок – стільки ж людей чекали на з’єднання з потрібною дільницею. До того ж телефоністки мали знати напам’ять сотні голосів і телефонних номерів, щоб швидко перенаправляти дзвінки.
З появою мобільного зв’язку роботи не стало менше – Людмила й досі пам’ятає номери всіх нарядних, виробничих служб і кабінетів контори. До 10 грудня вона залишалася у Покровську, попри небезпеку, змінювала житло, а згодом була змушена евакуюватися до Дніпра. Втім, навіть звідти приїжджала на роботу й залишалася на шахті на кілька днів.
“Триматися допомагало рідне підприємство, якому я віддала 34 роки!” – каже Людмила. Вона вірить, що скоро зможе повернутися на улюблену роботу, разом із колегами відновлювати шахту й відкривати нову сторінку історії “Покровського”.
