Кутя здавна вважається центральною стравою Святвечора і посідає особливе місце серед традиційних 12 пісних страв. Саме з неї родина розпочинає святкову вечерю після появи першої зірки. Для українців кутя — не просто їжа, а сакральний символ зв’язку поколінь: живих, померлих предків і тих, хто ще прийде у світ.

Чому кутя — головна страва Святвечора

У народній традиції кожен інгредієнт куті має глибоке значення. Наші пращури вірили, що через цю страву в дім приходять добробут, здоров’я та Божа благодать.

Символіка складників куті:

  • пшениця — життя, родючість і вічність;

  • мак — захист від зла та лихих сил;

  • мед — солодке життя, здоров’я і Божа ласка;

  • горіхи — сила, мудрість і достаток;

  • вода або узвар — очищення та оновлення.

Народні звичаї

За традицією господар урочисто заносив кутю до оселі й ставив її на почесне місце. Страву куштували першою, часто з одного посуду — як символ родинної єдності. Частину куті залишали на ніч для душ померлих родичів, вшановуючи пам’ять предків.

Регіональні особливості

Українська кутя має багато варіантів залежно від регіону:

  • на Галичині та Поділлі вона зазвичай густа;

  • на Поліссі — більш рідка;

  • на Сході України часто використовують узвар замість води;

  • на Півдні нерідко готують кутю з рису, а не з пшениці.

Окрім маку та меду, до страви додають родзинки, горіхи, халву, чорнослив чи інші сухофрукти.

Класичний рецепт куті на Святвечір

Інгредієнти:

  • 250 г пшениці

  • 100 г маку

  • 3–4 ст. л. меду

  • 50 г волоських горіхів

  • 50 г родзинок

  • дрібка солі

  • вода або узвар

Приготування:

Пшеницю ретельно промити, замочити на 6–8 годин або на ніч, відварити до м’якості (приблизно 1–1,5 години), злити зайву воду.

Мак залити окропом, настояти 30 хвилин, злити воду та перетерти до появи «макового молочка».

Горіхи дрібно подрібнити, родзинки запарити. Змішати пшеницю з маком, горіхами та родзинками.

Додати мед і трохи теплої води або узвару до бажаної консистенції, акуратно перемішати та дати настоятися.

Кутя на Святвечір — це не лише традиційна страва, а й символ єдності родини, пам’яті та надії, з якої починається різдвяне диво.