Так, новин досить багато, зокрема:

- судячі зі всього, командування російських військ проводить достатньо масштабне перегруппування військ між операційними напрямками;

- досить суттєво переформатується повітряний компонент російського угрупування;

- відбуваються достатньо цікаві події й «навколо» російсько-української війни у прилеглих регіонах.

Про все це - трохи згодом, а сьогодні по поточній ситуації у зоні бойвих дій, й більш детально зупинимося на Краматорському та Покровському напрямках.

1. Куп'янський напрямок

Як ми з вами, шановні читачі, й передбачали... противник поступово пробує нарощувати розмах та обсяг своїх наступальних дій на цьому напрямку. Правда, поки що, виходить то у нього - туго.

Так, після свого нещодавнього успіху в районі с.Кислівка (противник, практично захопив вже майже повністю це село), до ведення наступальних дій підключились й його війська, розгорнуті південніше «Табаївського виступу», зокрема:

- передові підрозділи 15-го мотострілецького полку (мсп) та 1-го танкового полку (тп) зі складу 2-ї «таманской» мотострілецької дивізії (мсд) 1-ї танкової армії (ТА) спробували атакувати позиції ЗСУ північно-східніше с.Берестове з боку Крохмального, очевидно, намагаючись обійти н.п. з півночі. Поки, безуспішно для себе;

- південніше с.Новоселівське знову пожвавішала 27-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) тієї ж 1-ї ТА противника з явним бажанням таки пробитися до північної околиці Стельмахівки, поки то в неї не виходить;

- ну й, треба розуміти, в якості підтримки та взаємодії із цими атаками, активізувалися східніше самої Стельмахівки підрозділи 423-го мсп зі складу 4-ї танкової дивізії (тд) знову ж-таки 1-ї ТА.

Очевидно, командування угрупування військ (УВ) «Запад» противника має «чітко окреслене» завдання - не тільки прорватися до самого Куп'янська, а й прорватися до р.Оскіл на відтинку між Куп'янськом та Боровою у максимально широкому «форматі».

Думаю, саме цим продиктовані атаки противника у смугах 27-ї омсбр та 4-ї тд 1-ї ТА , тобто південніше дирекції Табаївка - Піщане та Іванівка - Степова Новоселівка.

Ймовірно, на Куп'янському напрямку, окрім Кислівки, українським військам протягом найближчого часу доведеться полишити й с.Котлярівка... Адже, противник, по суті обійшов її як з півночі (через Кислівку), так й з півдня, вздовж дороги Сватово - Куп'янськ.

2. Лиманський напрямок

Противник продовжує ведення наступальних дій, у достатньо широкий смузі, що вже починає вказуватись на «пробівній» здібності його військ.

Поки, командування 20-ї та 25-ї загальновійськових армій (ЗВА) зі складу УВ «Запад», чиї війська, власне, й примають участь в цих атаках та штурмах... надіється, що це таки дозволить їм «перенапрячь» систему оборони українських військ на цьому напрямку й таки «десь прорватися».

Однак насправді проривів на цьому напрямку у противника не виходить. Так, місцями вони відтісняють наші передові підрозділи, наприклад:

- південніше с. Новоєгорівка штурмові групи 752-го мсп зі складу 3-ї мсд 20-ї ЗВА зуміли витіснити наші передові підрозділи з пари позицій відділень;

- те саме відбулося південніше с. Діброва, де 164-а омсбр зі складу 25-ї ЗВА також зуміла потіснити наші війська на пару позицій відділень та ліквідувати декілька спостережних пунктів (СП).

Але, на напрямках докладання основних зусиль (а це - напрямки на Макіївку, Терни та Серебрянський ліс), очевидно, виконати «ближайшую задачу» війська противника не можуть, зокрема:

- 252-й мсп противника, зі складу його 3-ї мсд 20-ї ЗВА не може поки пробитися зі східного напрямку у с.Макіївка, хоча південніше їм вдалося захопити одну посадку;

- обидва мотострілецьких полка 144-ї мсд цієї ж 20-ї ЗВА (488-й та 283-й мсп), судячи зі всього, також «вперлися» у позиції ЗСУ східніше с.Терни й поки не можуть зрушити з місця;

- південніше, напрямок на Ямполівку та Торське, підрозділи 144-ї мсд не можуть подалати ліс, розташований східніше Ямполівки, ну й Торське залишається під контролем ЗСУ, хоча противник там ще з місяць тому зумів просунутись на «пів-посадки», північніше дороги, яка веде з Кремінної на Зарічне;

- в свою чергу, у Серебрянському лісництві, «на допомогу» підрозділам 31-го та 33-го мсп зі складу 67-ї мсд 25-ї ЗВА, противник ввів у бій штурмові підрозділи 1234-го мсп зі складу 4-ї тд 1-ї ТА.

Але, як на мене, участь цього формування територіальних військ противника в боях, навряд чи здатне здійснити «решающее влияние» на ситуацію у цій смузі, хіба що - додасть росіянам втрат.

Очевидно, на Лиманскому напрямку, противник продовжує «нащупывать» слабку ділянку\напрямок, аби все ж-таки «прорватися». Для цього він вимушений постійно атакувати на РІЗНИХ ділянках та напрямках, маневруючи силами та засобами...вздовж всієї смуги, де оперують війська 20-ї та 25-ї ЗВА.

Вперте бажання противника прорватися саме на Терни та Ямполівку, у цьому сенсі, також цілком зрозуміле - це, по суті «розріже» наш плацдарм на р. Чорний Жеребецт навпіл й з великою ймовірністю призведе до ліквідації його північної «половини».

Але, це очевидно не тільки російському командуванню, але й нашому. Тому, буде зовсім не дивним, якщо після боїв за ці два села 144-а мотострілецька дивізія противника, незалежно від їх результату, потребуватиме, якщо не довготривалого та всебічного відновлення рівня боєздатності, то принаймні ну дуже суттєвого доукомплектування.

 3. Сіверський напрямок

Чергові й безуспішні спроби противника атакувати в районі південно-східніше Білогорівка (верхн.) - 6-а омсбр 2-го АК, східніше Верхньокам'янське - та сама 6-а омсбр, й південно-західніше с.Спірне (123-а омсбр того ж 2-го АК).

4. Краматорський напрямок (район м.Часів Яр). А для кращого розуміння, одночасно - Покровський. Тут варто трохи детальніше.

Як на мене, на даний момент ми маємо справу із формуванням противником двох фасів (флангів) для майбутньої Торецького операції - північного та південного.

Очевидно, що наступ УВ «Юг» (північної його частини, на Краматорському напрямку) по генеральній дирекції на Часів Яр - Ступочки... й одночасний наступ противника по дирекції Очеретине - Новоолександрівка (Покровський напрямок) має на меті створення охоплюючого по відношенню до Торецького району оборони ЗСУ положення військ противника.

На сьогоднішній день, командування противника найбільш успішно просунулось у цій справі саме відносно південного фасу - у смузі УВ «Центр», справи із північним флангом, у смузі УВ «Юг» (іноді його називають УВ «Бахмут») у нього - не такі успішні.

Отже, станом на ранок 30.04.2024-го.

На Краматорському напрямку…

Противник, хоча й з «віддтяжкою», але задіяв по напрямку на ліс південніше «часіка» підрозділи 331-го парашутно-десантного полку зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії та 11-ї окремої десантно-штурмової бригади. Однак, без особливих для себе дівідентів.

Й зрозуміло чому - 102-й мсп противника зі складу його 150-ї мсд продовжує «рубатися» у північно-західній частині с. Іванівське, а без взяття його повністю під контроль та просування південніше дороги Бахмут - Костянтинівка, організувати дійсно концентрований та цілеспрямований наступ\штурм перших позицій ЗСУ у м. Часов Яр, скажімо так - проблематично.

Також справдився й прогноз стосовно активізації противника «в районі Кліщіївки». 88-а омсбр знову була введена у бій східніше села й навіть зуміла витіснити наші передові підрозділи з однієї позиції. Правда, лише у взаємодії із 1307-м полком 6-ї мсд 3-го армійського корпусу (АК), який оперує північніше Кліщіївки... після чого, зупинилась.

Противник також атакував й на флангових ділянках, зокрема - передові підрозділи 200-ї омсбр спробували просунутись південніше с. Григорівка, а 83-а одшбр разом із рядом підрозділів тіє ж 88-ї омсбр спробували знову витіснити наші підрозділи з району Андріївка. В обох випадках - дії противника були безуспішними.

Таким чином, стає очевидно, що формування північного флангу (фасу) для майбутньої Торецької операції у противника, скажімо так, трохи пригальмувало через ряд складнощів. Адже, противнику треба досягнути декількох умов:

- сформувати цей фас максимально близько з півночі до північної околиці Торецька й максимально західніше (південно-західніше) від Часів Яру, а для цього треба, як мінімум повністю витіснити українські війська з рубежу Кліщіївка - Андріївка, й дуже бажано

- вийти на рубіж Ступочки - Біла Гора.

Сам по собі, район оборони ЗСУ в м. Часів Яр «цікавий» противнику, на даному етапі, виключно тому, що він «стоїть у нього на шляху», так би мовити «по дорозі» на Ступочки та Костянтинівку. Але, він може спробувати його й обійти, НЕ ШТУРМУЮЧИ його в лоб, діючи з півдня й південного сходу, одночасно - формуючи північний фас для гіпотетичної Торецької операції. Й такий досвід суттєвих змін у напрямку «головного удару», як-то кажуть, «по ходу дела», у командування противника є, наприклад, саме так він поступив, під час штурму Авдіївки із тамтешнім коксохімом.

На даний час, очевидно, що досягнення противником рубежу Ступочки - Біла Гора, виглядає як той мінімум, який йому потрібний для того, аби сформувати «необхідні ПОПЕРЕДНІ умови» для організації та проведення Торецької операції.  Звісно, що, в такому разі, прорив до Костянтинівки та вихід на рубіж Плещіївка - Диліївка, є для нього «програмой максімум».

Інша справа - південний фас (Покровський напрямок).

Очевидно, що тут противник просунувся у справі «формування попередніх умов» задля гіпотетичної Торецької операції, значно далі, ніж у смузі УВ «Юг» на Краматорському напрямку.

Ситуація на даний час виглядає наступним чином:

- підрозділи 132-ї омсбр противника зі складу його 1-го АК, взяли під контроль с.Новокалинове та Керамік. Також, очевидно, противнику (132-а омсбр + 35-а омсбр) вдалося повністю зачистити територію південніше дороги Очеретине - Керамік й таким чином майже повністю усунути загрозу флангам свого прориву по напрямку на Очеретине... Передові підрозділи 132-ї омсбр знаходяться вже північніше с. Керамік.

- в свою чергу, з іншого флангу «очеретинського прориву», підрозділи 27-ї мсд противника, введені ліворуч від 30-ї омсбр, яка дії «на вістрі» цього прориву, не тільки оволоділи с. Соловйове, а й почали очевидно, «звертати» оборону ЗСУ західніше Бердичі та Семенівка. Принаймні, на вчора, підрозділам 74-ї омсбр противника, зі складу його 41-ї ЗВА вдалося повністю взяти під контроль с.Бердичі.

- нарешті, «стронулася з місця» й 114-а омсбр зі складу 1-го АК, яка зуміла витіснити наші передові підрозділи західніше с. Орлівка й, судячі зі всього, у смузі дії цієї бригади варто очікувати вводу у бій додаткових сил противника;

- ну й «на вістрі» самого прориву, підрозділи 30-ї омсбр противника, які постійно поповнюються особовим складом та ОВТ майже в режимі «нон-стоп» продовжують просуватися у загальному північно-західному напрямку по дирекції на Новоолександрівку - Воздвиженку та у бік Лозуватське.

Таким чином, можемо констатувати декілька неприємних речей, стосовно формування противником південного флангу(фасу) майбутньої Торецької операції:

- поступово, тактичні успіхі противника північно-західніше Авдіївки перетворюються на оперативно-тактичні... Причому, ЗСУ на цьому напрямку, поки, не спроможні цьому завадити... противник продовжує не тільки просуватися «у глибину», але й розширює свій прорив по флангам;

- війська 2-ї, 41-ї ЗВА противника та його 1-го АК на окремих ділянках та напрямках свого наступу мають перевагу над ЗСУ у 3-4-и рази, по ОВТ й до 6-и кратної, по особовому складу... Більше того, командування УВ «Центр» противника спромоглося створити резерв з 3-х мсп на цьому напрямку;

- й саме неприємне - темпи та розмах наступу противника північно-західніше Авдіївки поступово починають ЗРОСТАТИ. Складається враження, що підрозділи, частини та з'єднання ЗСУ, які діють (обороняються) на цьому напрямку просто виснажені.

Однак, як на мене, найближчим часом противник перенесе свої основні зусилля зі смуги дії 30-ї омсбр саме у смуги дій 35-ї омсбр, зі складу 2-ї ЗВА та 132-ї омсбр зі складу 1-го АК... ймовірно, по обом бокам дороги Костянтинівка - Ясинувата й спробує вийти на рубіж Стара Миколаївка - Суха Балка.

Поясню, з точки зору «приціла на майбутне», це є більш доцільним ніж «очеретинська офензіва» противника просто у «північно-західний простір».

Інакше, рано чи пізно, розростання очеретинського апендіксу противника ЗСУ «у глибину» таки зупинять й він опинеться у «интересном положении» (ні, це не про вагітність, хоча певні аналогії, все ж-таки проглядаються). Поки, глибина цього прориву становить десь 10-11 км, але це ВЖЕ викликало певне напруження противника, аби прикрити його фланги. Якщо цей прорив стане ще «глибше», напруга противника, щодо необхідності «прикриття флангів», зросте ще більше. Поки противнику вдається успішно це робити, ба більше - він поступово розширює основу свого прориву. Але, у цьому сенсі, завжди варто задавати собі питання - навіщо й наскільки у мене вистачить сил це робити?

Якщо ви маєте на увазі майбутню Торецьку операцію, то тоді вам треба явно зміщати напрям наступу «трохи праворуч», саме туди, кудя я зазначив вище. Причому, саме по тим же міркуванням, за якими варто формувати північний фланг (фас) - просунутись максимально ближче, на цей раз, до південної околиці Торецька й максимально південно-західніше нього, аби було потім зручно «обходити та оточувати». Нажаль, судячі зі всього, командування противника, все це досить чітко розуміє й діє, саме у цьому ключі. Принаймні, намагається. Адже має, на даний момент, усі для цього умови й серед них, головну - перевагу в силах та засобах, причому, не просто «значну», а майже «подавляючу» (про це поговоремо наступного разу).