Селидове для окупантів виявилося набагато міцнішим горішком, ніж Очеретине чи Новогродівка.
Основний напрямок, яким російські окупанти намагаються прорватися у Селидове, це східний – вулиця Берегова. Але тут є нюанс.
Вулиця йде південним берегом річки Солона і перехід на північний берег можливий лише вулицею Миру, Павлова та Козацькою. Але до них росіяни і близько ще не підійшли. А якщо підійдуть, то не факт, що там залишаться переходи.
Також важливо розуміти, що вулицею Миру йде канал від шахти ім.Коротченка, з териконом заввишки 40 метрів. Тобто східний напрямок удару для окупантів має ряд як мінімум природних і як максимум штучних перешкод, які, на відміну від Новогродівки, використовуються на всі 100 відсотків своїх можливостей.
З північного напрямку окупанти зайшли у зоні шахти «росія», але подальше просування застопорилося водовідстійниками та штучними висотами – терикон Коротченка.
При цьому, захід у саме місто строго по півночі з траси Е-50 по вулиці Лесі Українки, з правого флангу каналом, що підтискається, з лівого – териконом Коротченка. І щоб зайти у Селидове з півночі росіянам необхідно прорватися прямим коридором протяжністю 2,5 км, що прострілюється з висоти і вогневих точок. Такий собі – тир.
Зараз тиск на Селидове тільки наростає, але утримання цього укріпрайону СОУ обіцяє значно більшу результативність і значне виснаження противника, ніж напрямок Очеретино-Новогродівка.
