Очевидно, темпи просування противника знову почали падати (у смузі 30-ї та 15-ї омсбр, він ще трохи просувається, але все повільніше й повільніше).
Наочне тому підтвердження – противник вже шосту добу веде бойові дії за с. Желанне на напрямку свого "головного удару", але станом на вчора, так й не спромігся взяти його під контроль повністю.
Окрім цього, протягом минулого тижня противник принаймні 4 рази здійснював масовані спроби пробитися у с. Гродівка (з боку с.Веселе), але так й не досягнув у цій справі суттєвого успіху.
Щобільше, у смузі дії 27-ї мсд та 90-ї отд все ще існує український плацдарм на східному березі р. Вовча, а підрозділи противника, судячи зі всього, щільно "застрягли" перед Карлівкою та Карлівським водосховищем, свідчить про те, що противник, очевидно, відчуває "якісь проблеми" із подальшим нарощуванням зусиль на цьому операційному напрямку.
Ще один фактор – очевидне "провисання" суміжного флангу УВ "Центр" та УВ "Юг" (між 2-ю та 8-ю ЗВА противника). У цьому сенсі, варто підкреслити, що подальше "витягування" (або, краще сказати, спроби витягування) свого "щупальця" у бік Покровська й з одночасним провисанням його флангів, може закінчитись для противника неприємною несподіванкою "флангового характеру", хоча й цілком логічною та очевидною.
У цьому сенсі, привертає увагу той факт, що хоча обидві армії УВ "Центр" (2-а та 41-а ЗВА) продовжують здійснювати активні спроби наступати, але ділянки та відтинки атакуючих\штурмових дій їх передових частин та підрозділів стали стрімко та відчутно звужуватись по фронту (тобто, падає їх розмах, при збереженні рівня їх інтенсивності).
Тепер, противник не може ОДНОЧАСНО вести масовані наступальні бої на двох напрямках (дирекціях), що розходяться – на Воздвиженку та у районі Желанного. Причому, у межах смуги, навіть, однієї армії – 2-ї ЗВА. Що, своєю чергою, свідчить про появу та загострення у нього потреби у більшій концентрації сил та засобів (відповідно, й постійного та регулярного перегрупування частин й підрозділів всередині визначеного об'єднання та двох з'єднань).
Постійне перетаскування з місця на місце, з ділянки на ділянку й переформування більш-менш боєздатних батальйонів та штурмових рот, аби мати можливість підтримувати більш-менш високий темп та рівень інтенсивності своїх атак\штурмів, здатне "задовбати" будь-яке оперативно-тактичне угрупування військ. Навіть, таке потужне, як УВ "Центр".
У їх діях починають виникати, так звані тактичні та оперативні "паузи" (через необхідність постійно перегруповувати боєздатні підрозділи, придатні для атакуючих\штурмових дій), з часом їх тривалість зростає, а кількість та перелік таких підрозділів скорочується. Своєю чергою, періоди активації стають більш рідкими, поки не сходять на ніц.
На останок очевидне й важливе питання – чи наважиться російське командування "щось зняти" з цих двох напрямків, аби "вирішити курську кризу".
Як на мене, поки – не наважиться.
Допоки російське командування буде вважати, що воно здатне одночасно – "преодолевать курский кризис" й вести наступ, наприклад, у бік Покровська, воно буде це робити (або принаймні тягнути з цим до останнього).
Цілком можливо, що, у цьому контексті, ми побачимо "поступове звуження" обсягу та розмаху змісту всього стратегічного літньо-осіннього наступу росіян.
