Отже, командування угрупування військ "Центр" противника продовжує докладати значних зусиль, аби реалізувати свій задум, щодо витіснення передових підрозділів ЗСУ з плацдарму східніше р.Вовча, на ділянці від Галицинівки до району північніше Красногорівки.

Відповідно до цього плану, протягом кількох крайніх діб, противник силами передових підрозділів 90-ї танкової дивізії (тд), а також, очевидно, перегруповуваної на цей напрямок 9-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), наполегливо атакував позиції ЗСУ у напрямку Мемрик - Лісівка, а також Калинове - Галицинівка, намагаючись обійти з заходу наші підрозділи, які оборонялися в районі с.Карлівка.

В результаті передові підрозділи ЗСУ вимушені були відійти як з самої Карлівки, так й  полишити район східніше неї. Крім того, противнику таки вдалося зайняти принаймні північну частину с.Галицинівка (що, власне, й спонукало ЗСУ відійти з Карлівки).

Водночас північніше, у напрямку на м.Селидове противнику поки що не вдається  витіснити передові підрозділи ЗСУ з району с.Маринівка, не дивлячись на вперті його атаки силами 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) та 114-ї омсбр з півночі, з боку Новогродівки, а також з боку с.Михайлівка (ймовірно, атакують підрозділи 228-го мотострілецького полку\мсп 90-ї тд). Утримання ЗСУ с.Маринівка починає вже суттєво заважати противнику атакувати безпосередньо у бік м.Селидове, а також розширити своє вклинення в районі Новогродівки власне на Покровському напрямку, на південь.

Очевидно, найближчим часом противник буде вимушений ще більше звузити по фронту ділянку свого наступу, обравши щось одне - або наступ на м.Селідове, або продовження, що охоплює руху своїх передових підрозділів по відношенню плацдарму ЗСУ на р.Вовча, розташованому східніше неї на ділянці від Галицинівки до північної околиці Красногорівки.

До речі, судячи зі всього, як я й писав раніше у попередніх оглядах, найближчим часом варто очікувати "пожвавлення" й передових підрозділів 110-ї омсбр 1-го армійського корпусу (АК) УВ "Юг" противника в районі Красногорівки. Скоріш за все, її підрозділи спробують подолати р.Лозова у північно-західному напрямку, у бік селищ Желанне (Першого та Другого).

Також, не виключено, що 5-а омсбр противника у рамках "загального задуму" також здійснить акцентовану спробу ще більше "занести південний фланг", шляхом прориву з Красногорівки у західному напрямку - у бік Олександрополя та Курахівки. Це було б, цілком логічно.

Тобто, на цей час маємо чітко виражену спробу російського командування зразу двох угрупувань військ (УВ) "Центр" та "Юг" реалізувати на своєму загальному суміжному фланзі план, щодо витіснення українських військ західніше р.Вовча під загрозою їх оточення східніше рубежу Мемрик - Красногорівка.

Яке це має відношення до Покровського напрямку?

Я вже писав, допоки українські війська знаходяться східніше рубежу Українськ - Гостре, а також контролюють район м.Слідове, продовження російського наступу безпосередньо на Покровськ буде пов'язано для російських військ з певним ризиком..

На цей час, очевидно, російське командування, усвідомлюючи таку тактичну  "особливість" ситуації на цьому напрямку, прагне зняти усі можливі флангові ризики з півдня для свого угрупування (2-ї загальновійськової армії\ЗВА), яка, власне, й націлена на Покровськ.

У цьому контексті, варто звернути увагу на наступне:

Очевидно, противник ВЖЕ не може ОДНОЧАСНО просуватись із більш-менш високими темпами, як безпосередньо на Покровському напрямку, так й у бік Селидове та й ще витісняти українські війська південніше загальної дирекції "на Покровськ".

Протягом  кількох крайніх діб (якраз у період активізації противника у бік Селидове та у напрямку на Галицинівку), його просування безпосередньо на Покровському напрямку обмежилось розширенням "зони контролю" в с.Новогродівка на кілька сот метрів та просуванням з боку с.Веселе у с.Гродівка на 250 метрів.

Хоча, при цьому він постійно намагається атакувати силами 27-ї мсд, 15-ї та 30-ї омсбр та частиною сил 114-ї омсбр у напрямках:

- хутор Свиридонівка - Новоторецьке

- у південно-східній частині с.Гродівка (з боку с.Веселе)

- Журавка - Красний Яр

- Новогродівка - Сухий Яр

- й від Новогродівки прямо на захід, у бік дороги Е-50

На цей момент, у мене немає інформації про те, що передовим підрозділам 2-ї ЗВА противника на цьому напрямку вдалося бодай в якомусь місці прорватися ЗА бар'єрний рубіж по р.Журавка та Казений Торець, мабуть, за виключенням району шахти "Новогродівська -1\3" поблизу залізниці Покровськ - Авдіївка.

Очевидно, українське командування таки прагне скористатися тим самим "шансом", про який я згадував раніше у своїх оглядах, щодо можливості "вигальмувати" наступ противника безпосередньо на Покровському напрямку (ну, було б "трохи дивним", якби воно цього не робило) по цьому природному рубежу.

Причому, варто підкреслити, що час, очевидно, явно грає "не за росіян". Чим довше та триваліше вони будуть відвертатися на флангове забезпечення свого Покровського угрупування, в тому числі прагнучи "швидко захопити" м.Селидове, тим більше буде зростати цей "шанс" ЗСУ.

Але, прямо зараз, плюнути на фланги й стрімголов кинутися "на штурм Покровська" вони також не можуть. Без забезпечення флангів, це буде чистої води авантюрою. Тобто, очевидно, ця "дилема" пару тижнів тому в реальності постала перед російським командуванням у весь свій зріст. Й воно, у цій ситуації, вирішило діяти за "підручником": спочатку забезпечимо "загрозливий" фланг, а потім вже знову переключимось власне на Покровськ.

Наскільки я зрозумів, розрахунок росіян базується на тому, що нічого путнього "з оборони" безпосередньо на Покровському напрямку ЗСУ обладнати, за той час, поки вони "рішають проблему Селидове та флангів" не встигнуть.

Для гарантії цього, вони намагаються зараз продовжувати інтенсивні атаки, власне на Покровському напрямку, у тому самому складі своїх сил й засобів, який до цього тут був ВЖЕ залучений, аби просто не дати можливості ЗСУ закріпитися на вищевказаному природному рубежі, відправивши (перегрупувавши) додаткові сили й засоби (резерв) УВ "Центр" на вирішення саме "флангових проблем".

Цілком зрозуміле й логічне рішення.

Проблема полягає "лише" в тому, що навіть якщо противнику вдасться витіснити наші війська з плацдарму на р.Вовча, якось "вклинитись" у м.Селидове (ба, навіть, його захопити), то йому, все одно, безпосередньо для "штурму Покровська", потрібні будуть додаткові сили та засоби. Причому, далеко не у малому обсязі.

Й тут ми повертаємось до тієї самої "загальній" (стратегічній) ситуації (а заодно - до питання "потрібно\непотрібно" була українська офензива у Курській губернії ри-фи), зокрема у наявності\відсутності у противника стратегічних резервів. А також, до їх реального стану, відносно сфери їх бойових та оперативних спроможностей.