На Покровському напрямку, очевидно, противник завершує виконання завдань першого етапу своєї Покровської наступальної операції. Й, скоріш за все, найближчим часом проведе певне перегрупування сил й засобів у межах смуги дії свого угрупування військ (УВ) "Центр".

Передовим підрозділам 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, вдалося нарешті не тільки повністю ліквідувати плацдарм ЗСУ на східному березі р. Вовча, а прорватися відчутно західніше неї у напрямку Новоселівка Перша - Комишівка. Зокрема, підрозділи 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) та 114-ї окремої мотострілецької бригади вийшли на рубіж Миколаївка - Птиче й зараз, очевидно, готуються до прориву на північну околицю м. Селидове. А головне – спроби пробитися з півночі до дороги Карлівка - Селидове.

Своєю чергою, північніше – у смугах дії 15-ї та 30-ї окремих мотострілецьких бригад противника, посилених визначеним комплектом сил та засобів зі складу його 1-го армійського корпусу (АК), безпосередньо, на Покровському напрямку, йому вдалося вийти на рубіж Гродівка - Новогродівка.

Свої головні зусилля у цій смузі, противник зосереджує на веденні, практично, безперервних атакуючих\штурмових дій по напрямках – Журавка - Промінь (ціль – пробитися на південні околиці Мирнограду), а також Миколаївка - Новогродівка, Миколаївка - Маринівка (мета подвійна - вихід на північну околицю м. Селидове та подальше просування у напрямку на м. Покровськ вздовж залізниці).

Навіщо противнику це локальне перегрупування та чим воно викликане?

По суті, двома речами. Або, краще сказати, двома шансами українського командування на стабілізацію ситуації відносно принаймні Покровського напрямку.

Шанс№1

На Покровському напрямку ЗСУ, очевидно, таки мають шанс пригальмувати, а потім й взагалі зупинити противника завдяки одному важливому фактору – природним умовам, а саме – очевидної наявності певних завад та перешкод для планомірного та поступового просування військ противника, які пов'язані із наявністю у смузі його наступальних дій своєрідного бар'єрного рубежу, який пролягає по річках Журавка та Казенний Торець й цілого каскаду невеликих ставків та водосховищ з ними пов'язаних..

Але для того, щоб таки дійсно зупинити ворога на підступах до Покровська, потрібно принаймні мати на умовному відтинку Єлізаветівка - Селідове ПІДГОТВЛЕНІ та розвинуті оборонні позиції (в тому числі в інженерно-фортифікаційному відношенні, включаючи райони встановлення МВЗ) у вигляді системи взводно-ротних опорних пунктів, облаштованих батальйонних районів оборони, відсічних позицій, замаскованих та укритих вогневих позицій для артилерії, бронетехніки та інших засобів ураження.

Я дуже сумніваюсь, що все це там, на цей час, є.

Облаштування повноцінних першої та другої позиції головного рубежу оборони, не кажучи про його інші елементи, у ситуації безпосереднього зіткнення із противником, який до того ж має суттєву перевагу у критично-важливих типах засобів ураження (авіаційний компонент, артилерія, а місцями й ударні БПЛА тактичної зони). Й загалом у загальній кількості сил й засобів – малоймовірне.

Тому, скоріш за все, зупинити противника по цьому рубежу – не вийде. Тим більше його передові підрозділи вже ведуть бойові дії у с.Красний Яр (якщо, вже не північніше...) й у с.Гродівка.

Окрім цього, його передові підрозділи продовжують "тиснути" в районі  хуторів Новоторецьке та Свиридонівка. Тобто, вже безпосередньо на цьому гіпотетичному рубежі оборони.

Таким чином, можемо констатувати, що противник вже вийшов на цей "гіпотетично-стабілізаційний" рубіж, причому зразу у кількох місцях й активно намагається прорватися вже за нього. Й, відповідно, згаданий мною шанс, його утримати, як на мене – "стремится к нулю". Однак, якщо це все ж-таки станеться, це буде справжнім (черговим) дивом ЗСУ.

Шанс№2

Він пов'язаний із м. Селидове. Очевидно, що будь-який майбутній рух противника у бік м. Покровськ буде пов'язаний із необхідністю для його командування здійснити цілий комплекс заходів, який у військовому мистецтві зазвичай називають – "забезпечення флангів".

На цей час у смузі наступу 2-ї "гвардейской" ЗВА противника й діючої південніше неї 90-ї танкової дивізії (тд), у цьому відношенні, скажімо так, складується "дещо проблемна" ситуація.

Річ у тому, що передові підрозділи 27-ї мотострілецької дивізії (мсд), 15-ї, 30-ї та 114-ї омсбр противника активно та інтенсивно атакують\штурмують у достатньо широкій по фронту смузі – від Воздвиженки до Карлівки, але суттєве та відчутне просування мають НЕ У ВСІЙ ЦІЙ СМУЗІ. Принаймні, одночасне.

Звісно, що українське командування в такій ситуації бачить й має бажання проводити контратакувальні дії по флангах ударних тактичних груп противника. Але, за дефіцитом сил й засобів, не має такої можливості та й їх рівень боєздатності, у цьому відношенні, виглядає достатньо спірним.

Однак, я зовсім недаремно, на початку огляду акцентував вашу увагу на сам факт ліквідації противником плацдармів ЗСУ на р. Вовчій, й просуванні противника у район Новожеланне - Комишівка - Птиче - Завітне.

З формального погляду, це цілком можливо вважати  вдалим "забезпеченням лівого (південного) флангу" тих сил й засобів 2-ї ЗВА противника, які наступають, власне на Покровськ (дирекція Желанне - Новогродівка).

Тим більше, що противник активно зараз атакує й у бік Маринівки. Очевидно, намагаючись ще міцніше "забезпечити фланг" цієї частини своїх військ, яка діє, образно кажучи, "на напрямку головного удару". А сама "проблема" полягає в тому, що її подальше (глибше) просування у бік Покровська явно буде пов'язане із певною долею ризику. В першу чергу через те, що ЗСУ продовжують утримувати район м. Селидове (й відповідно, мають можливість організувати та провести більш-менш "тактически значимые" контратакувальні дії їй у фланг).

Щобільше, такого роду дії стають ще більш ймовірними, тому що ЗСУ продовжують утримувати не то що саме м. Селидове, а й район Калинове - Карлівка - Галицинівка - Мемрик, розташований ще східніше міста. Іншими словами, будь-який рух противника у напрямку Новогродівки, це – суттєвий ризик для нього отримати повноцінну "затрещину" у свій лівий бік.

Все це розуміє й російське командування. Його вперті атаки у бік Маринівки та дороги Карлівка - Селидове з північних "румбів", про це дуже красномовно свідчать. Тому, існує висока доля вірогідності, що діючі на цьому напрямку підрозділи 90-ї тд противника найближчим часом отримають підсилення.

Загалом, з оперативно-тактичного погляду, подальші "широкоформатні" дії противника у бік Покровська, явно потребуватимуть від нього, проведення найближчим часом цілого комплексу "забезпечуючих" дій. Й це стосується не тільки флангів діючої на цьому напрямку 2-ї ЗВА противника. Тому, як на мене, командування противника, у цьому сенсі буде вимушене провести, протягом якогось найближчого часу, локальне перегрупування її сил й засобів, можливо, навіть, підсиливши її додатковими військами.

Щобільше, очевидно, російському командуванню у цьому сенсі доведеться виконати й досить значний "обсяг робіт" на суміжному фланзі УВ "Юг" (у смузі дії 1-го АК), а також у смугах дії 55-ї та 132-ї омсбр своєї 41-ї ЗВА. В першу чергу, у сенсі узгодження дій, оперуючих там сил й засобів, із "загальною концепцією" наступу на Покровськ.

У "грядущей битве за Покровск", якщо вона, звісно, наближається, в чому я, чим далі – тим більше сумніваюсь, долі самого Покровська та міста Селидове будуть дуже тісно взаємопов'язані.